Я дивлюся на Тебе здалека,
Моя ніжна, тендітна, струнка...
Несміливо торкаюся погляду,
Що тремтить коло мого плеча...
Я охоплюю стан тихим подихом,
Відчуваючи холод долонь,
Ти у танці моєму у вічності
Впала в рук моїх теплих полон.
Перший такт, немов крик в мою душу,
Загубився у твоїх зіниць.
Попливли ми з тобою у мареві,
Вже не бачачи інших облич...
Переможений ритмом звучання
Я несу Тебе вихорем мрій,
Ти смієшся й знесилено падаєш
У колиску казкових подій!
Моє серце твоїм вільним подихом
Мимоволі сягає зірок,
Й Твоя вічність дарує, аж боляче,
Свій останній завершений крок...
(28.02.2003р.)

Попередній :: Наступний