Вибач, серце, за невимушену біль,
Вибач за безсонні темні ночі,
За нещирий і підступний сміх,
Гостре слово і лукаві очі.

Вибач, що торкнулася Твоїх святинь,
Що розбила захист Твій і спокій,
Що ламала руки об висоти стін
І здирала нігті з розпачу і муки.

Вибач, що з’явилась у Твоїм житті,
Зазіхала на сади в Твоїх фортецях,
Марно мріяла знайти ключі
До захованого так глибоко серця.

Хтось казав, за них треба боротись -
Почуття невиправданих мрій...
Вибач, я змовчала про кохання згорда,
А тепер це мій найбільший гріх!

Вибач, серце, за невимушену біль,
Вибач, далі так не зможу жити,
Знаючи, що у душі Твоїй
Мене, гостру і жалючу, варто вбити.

Вибач, я спокутую свою вину,
Я молитимуся за Твою любов взаємну,
Щоб завжди за храмом моїх сліз
Сонце сяяло Тобі вечірнє і приємне.
(2004р.)

Попередній :: Наступний