Зірки у небі… Солодкий присмак твоїх вуст
Залишився на моїх спомином цілунку.
В моїх обіймах ти немов закутий лев
Шукав нірвани, спеки й порятунку.
Дотик руки холодною щокою… Знов
У твоїм серці полонені мої руки,
В зіницях закипає чоловіча кров
Від пристрасної зустрічі й розлуки.
Торкнись душею відстані - мільярдів біт,
Моїм шнуром заплутана твоя свідомість.
Наше побачення завжди як нереальна мить,
А вічність перетворена в мою самотність.
Моє кохання синім птахом у блакить небес
Здіймається. Дивлюсь у твої сіро-карі очі!...
Мій оклик за тобою, милий, загубився десь
В твоїх думках, мною ослаблених щоночі.
Квадратним світлом клопіт знищує казки -
Чорний екран, пітьма і ніжний серця стук?
Ти лиш схились на моє лагідне плече
І я відкрию тобі сни з казкових своїх рук
Нудьга охоплює мене, бо ти пішов
У середовище своїх реалій та ілюзій
А у моїй долоні ще горить живий вогонь,
Не в змозі подолати почуттєві вузи.
Прийди, де я. Холодний на моєму тілі піт
Немов освячені в душі весняні роси
Від хвилювання і нудьги у шиї гострий лід,
А з яблук карих дощать німі сльози.
Безглуздий сміх незадоволеного Я
Моя шалена пристрасть вбита самотою
Прийди, впади у пастку моїх дивних вуст
У вічності й коханні я житиму тобою!
(2005р.)

Попередній :: Наступний